Кібер-булінг

Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг.

КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. 

До найпоширенішіших типів кібербулінгу належать:

1. Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації пролюдину та переслідування її.

2. Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою

3.  Переслідування. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.

4. Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи

5.  Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. -свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

6. Обмовлення,або зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад), створюються спеціальні «книги для критики»,в яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи.Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

7.  Хепіслепінг (HappySlapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

8. Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним ТрістономКрістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид - загибель жертви внаслідок булінгу, який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків. 
«Пальчикова техніка саморегуляції при
зіткненні з булінгом» (адаптовано за К.Рігбі)
Однією із найгостріших проблем взаємодії з Інтернетом є небезпека зіткнення з
агресивними нападами, які називають кібер-булінгом. Кібер-булінг – це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити в яких використовуються: повідомлення на телефони, електронні пошти, соціальні мережі тощо.
Пропоную вам техніку саморегуляції при зіткненні з загрозою буллінґу «П’ять пальчиків». Яка допоможе навіть маленькій дитині пригадати важливі настанови правильної поведінки в ситуації нападу, коли від хвилювання «вилітають з голови» всі поради. Часто, коли людина потрапляє в ситуацію булінгу вона гнівається і автоматично стискає кулаки, тут і спрацює інформація, закріплена за кожним пальчиком


• 1 (мізинчик) – ігноруй. «Мене це не стосується» Якщо тебе образили один раз краще проігнорувати, тому що кривдники часто ображають людину але якщо вони не бачать реакції їм стає не цікаво;

 • 2 (підмізинчик) – піди. «Мені не подобається це місце, піду в інше»..
Якщо образи повторюються то краще заблокувати агресорів.
• 3 (середульший) – розмовляй дружньо. «Я керую розмовою, а я добрий».
Коли нас ображають то нам хочеться захистити себе і ми даємо відповіді
на образу. Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід
заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.
• 4 (вказівний) – говори твердо. «Ми точно знаємо, що праві». Хоча Інтернет надає можливості анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нік-неймом. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайн-репутацію. Заплямувати цю репутацію легко, виправити - важко.
• 5 (великий) – розказуй дорослим. «Все це стане відомо». Зберігай підтвердження фактів нападів. Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими.
Щоб дана вправа запам'яталася, потрібно повторювати її (на наступний день,
на наступний тиждень, на наступний місяць).


Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам
відправника систематично містять погрози. То вам потрібно:
- зберегти повідомлення-погрозу як доказ;
- повідомити адміністраторам сайту;
- обов’язково поставити до відома дорослих.
- звернутися в міліцію;

Якщо ти став очевидцем кібер-булінгу, правильною поведінкою буде:
а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії
оцінюються негативно,
б) підтримати жертву - особисто або в публічному віртуальному просторі
надати їй емоційну підтримку,
в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

Тест «Інтернет: жертва, свідок, агресор?»

1. Чи користуєтеся ви комп’ютером, мобільним телефоном або граєте у відеоігри в інтернеті? 2. Чи користуєтеся ви соціальними мережами?

3. Чи доводилося вам бачити онлайн-групу (спільноту), веб-сторінку, інтернет-відео або опитування, які б висміювали конкретну особу?

4. Чи були ви свідком онлайн-гри, чату або дискусії, де виявлялися б нападки чи жорстокість щодо конкретної особи?

5. Чи створювали ви фальшивий профіль або навмисно приховували своє ім’я в мережі?

6. Чи надсилали якісь повідомлення, використовуючи чужий телефон чи акаунт у мережі?

7. Чи пересилали листа, повідомлення в чаті або фотографію без дозволу їх оригінального адресанта?

8. Чи розміщували онлайн фото або відео людей без їхнього дозволу?

Підрахуйте відповіді ТАК і НІ.

Ключ до тесту:

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 1—2 — ви потенційна жертва кібербулінгу.

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 3—4 — ви були свідком кібербулінгу.

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 5—8 — ваша поведінка могла призвести до кібербулінгу